Свого часу Русь була найвидатнішим і найсильнішим державним утворенням. і не була вона ані Київською, ані Новгородською, ані Московською. Русь – це Русь, де б не був її центр і де б не сидів Князь-батько. За стіною вічної слави стоять не події, а люди, які їх творили і «виростили» Русь. Це ті русичі, які пахали, сіяли, будували, воювали, народжували дітей. Це звичайні люди і ті з них, хто не побоявся стати на чолі і від серця до сонця творити нашу історію. На жаль, мало нам відомо про Князів Руських. Та яким би шляхом вони не пішли, і звідки б вони не прийшли до нашої історії – всі вони посіяли зерно у поле нашого Роду. І кожен вартий уваги, бо ми – їх нащадки!

Пригадаємо ті історичні події, які передували і супроводжували історію Русі.

Землі майбутньої Руської Держави знаходилися у східній частині Європи. На період VII – IXст. на цій території проживали племена Полян, Сиверян, Древлян, Уличі, Білі Хорвати, Волиняни (на території сучасної України), Радимичі, В’ятичі, Кривичі, Ілменські словени (на території сучасної Росії), Дреговичі (на території Білорусі). Їх розташування можна побачити на мапі нижче:

Наразі ми не можемо точно стверджувати, коли Русь була заснована. Найвживанішим періодом є VII – IXст. н.е. Вищезазначені  племена почали об’єднуватися у родоплемінні общини і гуртуватися на берегах Дніпра. Пізніше – у племінні князівства. Надалі  думки істориків розходяться. Найрозповсюдженішою теорією є теорія норманьська, за якою засновниками Русі, як  першодержави були нормани, про що свідчить і «Повість минулих літ». За норманістикою, племена покликали до правління  варязьких князів Рюрика, Синеуса і Трувора. Вони і поклали початок у створенні Руської Держави в повному значенні. Антинорманісти стверджують, що Руська Держава була створена природнім шляхом культурно-історичного розвитку і назва її  ніяк не пов’язана з фінською назвою шведів. Характерно, що окрім «Повісті времінних літ»  та «Ніконовсьуого літопису» Рюрик, Сінеус та Трувор ніде не згадуються під цими іменами. Проте, ми можемо побачити велику кількість інтерпретацій та гіпотез з приводу імені Рюрика. Більшість їх має скандинавське походження, і лише антинорманська теорія висунула версію про співзвучність імені Рюрик з давньослав’янським словом «рарог», що в перекладі значить «сокіл».

Найцитованішим джерелом історичних знань того часу є літописи. Зокрема, славнозвісна «Повість времінних літ», датований ХІІст. та Ніконовський літопис, датований ХVII. Оскільки існування династії Рюриковичів наразі можна вважати доведеним, і єдиним джерелом того часу є «Повість времінних літ», саме на неї і спиратимемося для життєпису князів дохристиянської доби.

Відштовхуючись від «Повісті времінних літ», першим князем Русі став [кону'нг] (ярґ, князь) Рюрик.  Існує дві основні версії походження майбутнього князя. За першою Рюрик не займав жодних керівних посад у себе на батьківщні і був звичайним варягом, варваром, який грабував християнські поселення, за що і був названий «християнською виразкою». Цією верссією вдало апелює неоднозначний історичний дослідний Олесь Бузина. Подібну ж думку розгортає і Карамзін. Друга ж версія є більш м’якою і приємною для сприйняття. Вона ототожнює Рюрика з норманським конунгом Рьориком Ютландським, на якогоє маса посилань у скандинавських хроніках. Яку б теорію не приймали, а Рюрик (або Рьорик) вважається засновником державного утворення, яке пізніше стане державо Руссю.

За літописами, саме Рюрик був покликаний до правління людьми із слов’янських племен. Він оселяється у Ладозі, а  його  брати  Синеус та  Трувор – на Білому Озері та  Ізборську відповідно. Пізніше Сінеус та Трувор гинуть і всі землі переходять до Рюрика. Варто відзначити, що за літописом брати Рюрика прожили і пропроавили у Русі всього два роки, і жоден літопис не вказує причини смерті Сінеуса та Трувора.

И прия Рюрикъ власть всю одинъ, и пришед къ Ильмерю, и сруби город надъ Волховом, и прозваша и́ Новъгород, и сѣдѣ ту, княжа, и раздая мужемъ своимъ волости и городы рубити: овому Полътескъ, овому Ростовъ, другому Бѣлоозеро. И по тѣмь городомъ суть находницѣ варязи; пѣрвии населници в Новѣгородѣ словенѣ, и в Полотьскѣ кривичи, Ростовѣ меряне, Бѣлѣозерѣ весь, Муромѣ мурома. И тѣми всѣми обладаше Рюрикъ

Про діяльність Рюрика на Русі нам відомо з «Повісті времінних літ» та «Ніконовського літопису». Як відомо, було у Рюрика два вассали – Аскольд і Дір, які були ним направлені для приєднання (читати «захоплення») нових земель, в тому числі до Царграду (пізніше – Константинополь). По дорозі вони помітили на горі невелике місто, яким виявився Київ. І лишилися там князями разом з усіма військами та ріднею.  А Рюрик лишився правити в Новгороді. За деякими джерелами, у Новгороді піднялася смута і люди прагнули позбавитися правління Рюрика, адже скандинавська система правління не сполучалася з волею слов’ян. «Ніконовський літопис»  стверджує що смута була подавлена після вбивства Вадима Хороброго, але оскільки про Вадима Хороброго більше згадок ніде немає, є привід сумніватися в його існуванні. Та незалежно від існування цієї постаті, порядок було відновлено.

Загинув Рюрик за однією версією у 879р., за іншою – 882р.

Тим часом київськими землями правили Аскольд і Дір, які продовжували платити дань хазарам, як це робили жителі Київських земель до них, а у 882р. покинули ці землі і попрямували до Візантії. На цьому місці літописи Русі і Візантії розходяться у датах. Візантійські літописи датують наступ невідомого руського князя 860-м роком без жодної згадки про наступ 882 – го, а руські – 882-м роком. І водночас, в руських літописах вказується дата вбивства Аскольда і Діра – 882рік.

Після смерті Рюрика в Новгороді лишається його малолітній син Ігор під наглядом воєводи (а за деякими джерелами родича), Олега – наступного правителя Русі. Олег, пізніше названий Віщим, є черговою постаттю історії, про яку нам відомо з літописних джерел – «Повісті времінних літ». «Пісні про Віщого Олега» та «Новгородського першого літопису». З 879 – 882 рік, він правив у Новгороді на правах регента, а у 882 році попрямував по шляху «з варягів у греки»(по Дніпру на півлень) і кривдою захопив владу в київських землях. Він вбив Аскольда і Діра, та осів у Києві князем:

Асколдъ же и Диръ придоста, и выскакаша вси из лодѣй, и рече Олгъ къ Асколъдови и Дирови: «Вы нѣста князя, ни роду княжя, но азъ есмь роду княжа», и вынесоша Игоря: «Сь сынъ Рюриковъ». И убиша Асколъда и Дира, и несоша на гору, и погребоша на горѣ, еже ся нынѣ зоветь Угорьское, идеже нынѣ Олминъ дворъ; на той могилѣ поставилъ божницю святаго Николы: и Дирова могила за святою Ориною. И сѣде Олегъ, княжа в Киевѣ, и рече Олегъ: «Се буди мати городом русскымъ».

Вклад Олега у історію Русі був і лишається визначним. Олег підкорив собі всі тогочасні племена Русі на сході і заході від Дніпра. Пізніше він звільнив сіверян від данини хазарам, натомість дав наказ платити данину собі, як князю руському. Не скорилися йому лише уличі та тиверці. 907-го року Олег іде походом на Царгород, перемагає і починає брати з Візантії данину. Вже тоді Русь виявляється сильною та потужною державою, і це висвітлюється у візантійських, норманських та руських літописах. 911 року остаточно ухвалено всі «пункти» торгівельного договору з Візантією, що надає руським купцям можливість вільно торгувати з Візантією. Такий крок, безперечно, позитивно позначився на економіці тогочасної Русі. Пізніше Олег намагається заволодіти Каспією, але зазанає поразки від мусульман. Найвідомішою легендою, та мало не єдиною версією смерті князя є  »смерть від коня свого», за якою Олег помер, коли пішов навідати могилу свого вірного коня, і виповзла з голови коня змія, яка і вбила князя. Сталося це 912-го року.

Після смерті князя Олега до влади прийшов прямий нащадок Рюрика – князь Ігор, який до того виховувався Олегом. Серед істориків існують суперечки щодо його особистості, але думка з приводу його діянь на Русі спільна для всіх. Першим видатним досягненням Ігора вважається підкорення бунтівних древлян, які прагнули припинити платити данину стольному граду. Проте, це повстання було вдало придушене князем і на непокірних деревлян наклали вдвічі більшу данину. Окрім того, Ігор вдало воював з печенігами, які не бажали коритися та приєднав уличів та тиверців до Русі. Визначними також є морські походи князя Ігора на Візантію, та намагання підкорити Каспію. Морські походи датуються 941-м та 944-м роками. Вони не були вдалими для князя, проте йому все ж вдалося підкорити Дербент та Карбаху (Каспія). Варто зазначити, що в результаті такої активної військової діяльності Русь на певний вчас лишилася без керівника, що мало ризик втратити контроль над щойно приєднаними землями. Окрім того, невдалі походи на Візантію позбавили Русь контролю над Чорноморським узбережжям. Зрештою, між Візантією та Руссю була укладена угода, яка гарантувала відносний мир між державами, але накладала на Русь масу незручних і невигідних зобов’язань і поставила Русь у залежне положення відносно Візантії. У 945-му році Ігор пішов до деревлян брати данину, і вперше вийшов брати її сам а не доручив Свенельду, своєму воєводі. Князь Ігор захотів збільшити данину і пішов до древлян сам вдруге, але розлючені древляни не пробачили зухвальства і вбили князя. За легендою його прив’язали до двох дерев і розірвали.

Идущю же ему въспять, размысли, рече дружинѣ своей: «Идете вы с данью домови, а язъ възвращюся и похожю еще». И пусти дружину свою домови, с маломъ же дружины възвратися, желая болшая имѣнья. Слышавше же древляне, яко опять идеть, съдумавше древляне съ княземъ своимъ Маломъ и ркоша: «Аще ся въвадить волкъ въ овцѣ, то относить по единой все стадо, аще не убьють его; тако и сий, аще не убьем его, то вси ны погубить», И послаша к нему, глаголюще: «Почто идеши опять? Поималъ еси вьсю дань». И не послуша ихъ Игорь, и шедше из города Искоростѣня противу древляне и убиша Игоря  и дружину его, бѣ бо ихъ мало. И погребенъ бысть Игорь, и есть могила его у Искоростиня города в Деревѣхъ и до сего дни

Проте, сучасні дослідження можуть спростувати легенду про смерть Ігора від рук древлян.

Як відомо, у князя Ігора була дружина – княгиня Ольга, і син – княжич Святослав, який у зв’язку з віком не міг прийняти на себе правління Руссю. Тому в 945-му році до влади прийшла княгиня Ольга. Обурена вбивством чоловіка, княгиня жорстоко помстилиася за його смерть древлянам. Вона спалила Іскоростень, їх столицю. «Повість времінних літ» в подробицях описує жорстоку розправу княгині над посланцями древлянського князя Мала. Підкоривши древлян, вона встановила чіткий розмір данини (так звані «уроки») та розподілила встановлені погости. Окрім того, вона займалася внутрішніми справами держави і Русь почала розростатися і міцнішати після невдалої політики Ігора. Після прийняття Ольгою християнства, вона налагодила взаємини з Німеччиною та Константинополем, і намагалася християнізувати Русь.

В лѣто 6463. Иде Олга въ Грѣкы и приде к Цесарюграду. И бѣ тогда цесарь Костянтинъ, сынъ Леонтовъ. И видѣвъ ю добру сущю лицем и смыслену велми, и удивися цесарь разуму ея, бесѣдова к ней и рекъ ей: «Подобна еси царствовати в городѣ семъ с нами». Она же, разумѣвши, и рече къ цесарю: «Азъ погана есмь, да аще мя хощеши крестити, то крѣсти мя самъ, аще ли — то не кресщюся». И крести ю цесарь с патриархом. Просвѣщена же бывши, радовашеся душею и тѣломъ. И поучи ю патриархъ о вѣрѣ и рече ей: «Благословена ты еси в руськых князехъ, яко възлюби свѣтъ, а тму остави. Благословити тя имуть сынове рустии и въ послѣдний родъ внукъ твоихъ».

Померла Ольга 969 року, і тоді ж почалася доба князювання Святослава Ігоревича.

Князь Святослав, син Ігоря І Старого є одним з найвидатніших князів дохристиянської доби, і історії Русі взагалі. Його діяння висвітлені докладно в окремій статті, але підсумовуючи його досягнення варто зазначити головні з них. Перш за все, князь Святослав закріпив непорушість Русі, розгромивши Хазарський каганат і Волзьку Булгарію. Його князівство – доба військових походів, які майже завжди були вдалими і результативними. Князь підкорив і остаточно приєднав до Русі в’ятичів, придунайські міста, Тьмутаракань та Прикубання. Визначні та важливі його походи на Болгаію. Внутрішня політика князя не допускала батьківьких помилок, тому Святослав посадив намісниками на Русі старшого сина Ярополка у Києві та молодшого, Олега, — в Овручі. Свого третього позашлюбного сина Володимира він посадив у Новгороді. Однією з заслуг князя є укладений мир з Візантією, який був необхідний для безпеки Русі:

И посла слы къ цесареви в Дерестѣръ, бѣ бо ту цесарь, ркя сице: «Хочю имѣти миръ с тобою твердъ и любовь». Се же слышавъ, цесарь радъ бысть и посла дары къ нему болша пѣрвыхъ. Святославъ же прия дары и поча думати съ дружиною своею, ркя сице: «Аще не створимъ мира съ цесаремъ, а увѣсть цесарь, яко мало нас есть и, пришедше, оступят ны в городѣ. А Руская земля далече есть, а печенѣзи с нами ратни, а кто ны поможет? Но створим миръ с цесаремъ, се бо ны ся по дань ялъ, и то буди доволно намъ. Аще ли начнет не управляти дани, то изнова изъ Руси, съвокупивше вои множайша, и придемъ къ Цесарюграду».

/Я обращаюсь к Вам на русском языке, чтобы написанное тут было понятно и доступно всем. Все написанное тут является моим субъективным мнением и не возводится в абсолют. С интересом выслушаю Ваши аргументированные возражения и дополняющие мнения./

На сегодняшний день слишком часто с улиц, экранов, интернета и отдельно взятых ртов доносятся гордые и прекрасные слова – «Я – патриот!». Иногда даже доводится слышать нечто вроде «Я – спасение своего Рода/Нации/Народа/Расы!» . Согласитесь  - слова гордые и, по идее, человек их произносящий должен вызывать уважение. Разумеется, понимание патриотизма у каждого свое. Но общие черты при желании выделить можно. Что же насчет людей, которые убеждают себя и других в своем патриотизме – к огромнейшому сожалению, 90% таковых является пропито-прокуренной быдло-массой. И к еще большему сожалению – многие, именующие себя патриотами и спасителями, имеющие разумные мысли и теоретически неплохие идеи деяний – сами того не осознавая являются большими противниками своего Рода.

Да, они пишут огромнейшее количество красивых статей!

Да, они расклеивают стикера и баннеры с правильными призывами!

Да, они орут во все горло на правильных маршах!

Да, некоторые из них даже имеют высшее образование и определенное их число работает или служит в армии!

НО как может спасти свой Род человек, который добровольно вдыхает в себя отравляющие вещества типа никотина (а в совсем печальных случаях еще похлеще)? Разве может человек, желающий блага для себя и своего народа травить свой организм алкоголем? Это парадоксально, когда патриот, борящийся за выживание своего Рода, своими же руками убивает изнутри того, кто должен спасти Род.

Разве можно назвать патриотом человека, который пьет залпом литр водки за благо своей страны?

Уважаемые собратья! Как бы мы ни боролись с загрязнениями генофонда, как бы не старались культивировать наши национальные культурные обычаи – пока находятся те, кто параллельно с этим убивают себя изнутри( ментально или физически) – Род спасен не будет! И это важно понять каждому! Ведь на счету каждый человек. И зачистку стоило бы начинать с себя.

Давайте логически осмыслим вышесказанное. Будущим любого народа, будь то Украина, Россия, Беларусь или Зимбабве, являются дети. И спасением народа является не столько уничтожение опасных для выживания Рода элементов, сколько взращение нового, сильного, здорового, образованного и морально воспитанного поколения. Разумеется, многие не задумываются о детях во время очередной тяги или глотка. Ведь намного проще забить ногами негра или еще какого-то «врага», чем родить, воспитать и выпустить в народ полноценного человека.  К сожалению, результатов это не приносит ровным счетом никаких. Сейчас в моде уход от ответственности за свой Род . Происходит непростимая подмена понятий и ценностей, которая ведет к непременной гибели Людей. Уважаемые, главный враг – не власть, не политики, не массоны, не интернационализм! Главный и самый опасный враг  - это враг внутренний. Это тот «патриот», который напивается и постоянно, и «только по праздникам». Это особь мужеского пола, которая орет на марше, а после приходит домой и рубится все оставшееся время в «линейку» под пивко и сигареты, вместо того, чтоб пойти на пробежку, в бассейн или выучить новый язык. Это тридцатилетний безработный «наци», который тусуется в кучке малолетних алкоголиков. Это девушка, которая заплыла жиром и дальше «Космополитана» в книжном магазине не дошла, зато она очень хорошо научилась цеплять мажоров, стоя с сигаретой и «Лонгером» возле ночного клуба. Это человек, уехавший на ПМЖ за границу, потому, что «В этой стране нечего ловить». Это мать, которая кроет матом ребенка. Это отец, который мочится на забор и плюет под ноги. Вот кто настоящий враг! Вот, с чем надо бороться в первую очередь! Разумеется,устранять внешнюю угрозу не менее важно. И ни в коем случае не стоит закрывать глаза на безобразие со стороны инородцев. Но это далеко не наибольшая опасность.

Мужчина должен оставаться мужчиной. Он должен быть сильным, умным, рассудительным и способным постоять не только за себя, но и за все ценности, которые он исповедует. Он должен быть не просто «мужиком», он должен быть надежным мужем, верным другом, хорошим работником, достойным отцом и положительным примером! Кроме того, как отец, мужчина должен быть готовым предоставить новому человеку здоровые и сильные гены! Мужчины, посмотрите на себя и дайте ответ на простой вопрос – хотите ли вы чтобы страна состояла из таких как вы мужчин? Я искренне надеюсь на то, что многие из вас по совести ответили на этот вопрос «Да».

Женщины… Женщина должна быть  женщиной. Не сапожником в юбке, а женщиной. Женщина это все таки будущая мать, это верная и мудрая жена, надежная подруга, ответственная работница, хорошая хозяйка. Только «незагрязненная» изнутри женщина может родить здорового полноценного ребенка. Женщина должна быть сильной. Но сила это не культуристские бугры на теле. Это способность постоять за себя, и умение заботится о своем здоровье. Это еще и умение принимать решения и анализировать ситуацию без эмоций. Это умение выбирать правильного мужчину рядом. Имне искренне хочется верить, что женщины способны принять на себя эту ответственность.

Это не утопия и не идеал. Это нормальное положение вещей. Это то, что является основной составляющей полноценного народа и единственной надеждой на выздоровление Рода.

Борьба за выживание Рода – это не оскал  и не полный ненависти взгляд в сторону недостойного. Это решительный и сильный удар рукой, умом и сердцем по всему, что несет угрозу Роду. И прежде всего – по внутреннему врагу. Необходимо прежде всего самим стать людьми, достойными мира нашей мечты. Это не пафос – это призыв! Это просьба о помощи, потому что деградация идет неописуемо быстрыми темпами, и у нас не так много времени на спасение Рода.  Огляниьесь вокруг и осознайте необходимость более решительных действий, чем стикера и побои.

НАШЕ ГЛАВНОЕ ОРУЖИЕ:

• ДИСЦИПЛИНА,
• САМОРАЗВИТИЕ,
• ДУХОВНОСТЬ,
• ОЗДОРОВЛЕНИЕ И ИЗНУТРИ И СНАРУЖИ,
• САМОДОСТАТОЧНОСТЬ,
• САМОУВАЖЕНИЕ,
• ОТВЕТСТВЕННОСТЬ,
• НЕТЕРПИМОСТЬ К ВНУТРЕННИМ ВРАГАМ,
• ГОТОВНОСТЬ СОЗДАВАТЬ ЗДОРОВЫЕ ЯЧЕЙКИ ОБЩЕСТВА
• ОБРАЗОВАННОСТЬ
• ВЕРНОСТЬ ТРАДИЦИЯМ И РОДУ!

Я очень надеюсь что большинство, прочитавших мое послание не просто прочитали его, а поняли.

Благодарю за уделенное время и слава Роду!

Це аж ніяк не заклик перестати боротися. Це заклик перестати бути сліпими і німими маріонетками в руках тих, хто веде вас на революції. Руйнувати старе можна лише тоді, коли чітко знаєш що має бути натомість, як це збудувати з мінімальними втратами і чи готові всі інші до таких змін. І коли ви будете впевнені, що можете запропонувати щось краще за те, що збираєтеся рйнувати – подумаяте як можна використати старі будівельні матеріали.

В черговий раз закликаю до розуму і уважності. Провокація і маніпуляції завжди мають яскраве забарвлення!

На сайте sxe.ukrright.info дано толкование символики Позитивных Правых с точки зрения рунной магии. Но на мой взгляд,гораздо ближе,роднее и понятнее объяснить значение символа основываясь на мировосприятие древних славян и на значение славянского узора или орнамента…
И так,приступим:)
Хоть и напридумывали инглиинги и неоязычники кучу «славянских символов»,но самыми основными символами у славян были:
1) Знак Земли,поля. Изображался он как крест,делящий ромб на четыре части (решётка) и имел множественные конфигурации (см.рис.)
Неудивительно,что именно этот символ был одним из самых важных,ведь он олицетворял животворящую силу Природы,кормилицу Землю-Матушку,плодородие,богатый урожай и благополучие.Ведь наши Предки жили в основном сельскохозяйственным трудом и урожай был основой проживания и благополучия славянского рода.Этот символ изображали на сельскохозяйственной,бытовой и обрядовой утвари,а так же на одежде(особенно на одежде девушек детородного возраста!).
Времена изменились,но и сейчас славяне могу использовать этот символ в быту для привлечения к себе и своей семье всяческих благ,счастья,здоровья,богатства и процветания.
Как видите,именно этот символ составляет основу символики Позитивного Правого движения:)

Еще одним не менее важным символом у славян был символ Солнца (коловрат,свастика).Который так же имел различные конфигурации и ответвления в лучах.И если вам скажут,что «свастика под углом 45 градусов, это фашистская свастика»,или » когда коловрат в одну сторону повернут,то он вот так вот называется,а в другую сторону он уже по другому называется» то не верьте!Солнце есть Солнце,и как бы его по-другому не назвали оно им быть не перестанет:)

Что было Солнце для славянина?Всё! Солнце дарило свет,тепло и было еще одним неотъемлемым фактором,от которого зависел урожай,и как следствие благополучие и проживание рода. Именно поэтому солнечные знаки и знаки Земли были наиболее важными для наших предков.И солнечные знаки так же широко использовались в быту,обрядах,украшении прялок,домов и т.д.,поскольку приносили счастье и благополучие.
Так же,лучи свастичных символов означают движение и развитие.Поэтому к основе символа Позитивных Правых добавлены лучи,делающие символ похожим на коловрат.

Таким образом,символ Позитивных Правых означает плодородную Мать-Сыру-Землю согретую теплым Солнцем. А уж какую пользу приносит данный символ,вы можете додумать сами,основываясь на всем вышенаписанном:)

Натали North

Самое смешное, что питает это все небольшая кучка людей, прикормленных кремлевскими кукловодами (хотя истинные кукловоды дергают за ниточки гораздо дальше Кремля, но этот факт в целях большей доступности материала для неискушенного в тонкостях мирового закулисья читателя мы пока опустим).

Часть Первая: «Информационная Война»…

Кремль (Да, да именно Кремль, а не Россия, тут я не оговорился) уже достаточно давно и планомерно ведет войну против Украины, в частности ее широкий фронт действует в Севастополе и других крымских городах. В чем это выражено? – да во всех сферах информационного влияния: бесплатные газеты, журналы, листовки и бигборды, митинги и провокационные заявления нерадивых представителей украинофобской прокремлевской «элиты» – все это направленно на уничижение и разобщение двух вполне миролюбивых и гостеприимных народа, которым, окажись они вместе на одной территории было бы вполне комфортно ввиду схожести быта и традиций, то ли дело терпеть на своей территории враждебных славянской душе обезьяноподобных инородцев, которых назойливо требует терпеть мировая закулиса под дерьмократическими толерастными вывесками «человекоблюдия».

И что же мы видим де-факто: полный суп-набор методов дискредитации собственных соседей, которые, что бы там ни говорили, а все-таки являются хозяевами территории. И как бы кого не бесила мысль, что Севастополь – это украинский город, но это так, и не важно, сколько флажков будет навешано комплексующими по этому поводу кремлядями, стремящимися что есть сил отработать свой паек на службе у Московии, и не важно сколько кремлядей сможет оплатить украинофобская жидовласть с обеих сторон внутренней и внешней политики, важно одно – чтобы простой славянский народ сохранил любовь и взаимоуважение друг к другу. Имено ВЗАИМОУВАЖЕНИЕ русских и украинцев сможет уничтожить все преграды на пути к благополучному сосуществованию, именно этого взаимоуважения и понимания бояться наши оглоеды-политиканы, отрабатывающие свою каббалу на службе у семитских сатанистов. Мы – два великих народа с великой историей и культурой и не стоит преуменьшать роль каждого из нас в становлении прекрасного славянского народа! Не стоит спорить кто круче и лучше – ведь все равно мы вышли из лона одной великой и могучей земли. Нам не нужно псевдообъединение под эгидой наших жидолизов, оно неизменно приведет к новому закабалению и новой фрустрации, а нам нужна единая стратегия выхода из под гнета жидовских оков, разорвать которые мы сможем только сообща!

А что станет этой единой стратегией: воинственный радикализм, умеренный национализм или возвышенный идеализм – решать вам! Скажу одно, что нас (СЛАВЯН) спасет лишь любовь (к земле, Родине и семье) во имя которой мы готовы бороться и жить!!!

[Велеc]